Про тьюторство в літературі.

Вчора говорили з ведучою на радіо про літературу, і  особливості сучасного літ процесу. Говорити проте що письменником зараз може бути кожен,досить вже легко донести свої твори до читацької аудиторії і шляхом інтернет поширення, і проблема відмежування «поганих» творів від «хороших» є досить актуальною. Єдиним вірним суддею в цьому випадку є сам читач, який обирає , що йому подобається, що він любить читати. Звичайно є багато інших критеріїв,себто «знайомий автор» «топовий автор» і «мегавідомий автор», але тут йде мова саме про молодих.

Молодому авторові,насправді окрім відбору за критеріями  читача, потім дай Бог редактора, важливо чути перед цим думку когось вагомого, виписуватись мати змогу порадитись і дізнатись, чого варті його твори, що можна змінити,як це змінити. Думку непросто мами,дівчини,друзів, вчителя літератури і польської мови – ні. 

На жаль, в літературі, як і в багатьох інших сферах в Україні не розвинуте таке поняття я к тьюторство (прим. Тьютор (англ.tutor –наставник,  людина,яка  навчає вчитися інших,передає свій досвід, допомагає в процесі самоосвіти). Погодьтеся  як би добре було, коли у молодого автора була  у колі спілкування особа, з якою він би міг порадитись,щодо написання того чи іншого твору, теми, правильної подачі, пошуку себе . Тьютор не має вчити свого «підопічного» , але він має передавати свій досвід самоосвіти того , хто теж знаходиться в процесі самоосвіти. І проблема не лише в «доступності» спілкування з старшими більш відомими людьми в цій сфері, проблема відсутності традиції,як такої.  

Було б добре, створити такий проект , на короткостроковий період. І подивитись, що з того вийде. Головне щоб це не перетворилось у шоу з перегонами, коли кожен наставник,буде вести до більшої кількості виданих книг, себто не звертаючи на якісний показник «учня».