трошки про країну

   

Люблю я родину свою, а государство не люблю...

 За  що люблю я Україну? Ні, ну я дійсно люблю свою країну...але в контексті батьківщини...
Я люблю Україну за сонечко і не люблю за відключене опалення взимку через несплату.
Я люблю Україну за дощик, і не люблю за труби які вічно «проривають».
Я люблю Україну за людей, і не люблю за їх менталітет.
Я люблю Україну за свята і традиції, і не люблю за той безлад, який лишається на вулицях після масових гулянь.
Я люблю Україну за історію, і не люблю за те, що вона її не береже.
Я люблю Україну за систему освіти, і не люблю за низькі вчительські зарплатні.
Я люблю Україну за її мову, і не люблю за те що вона її паклюжить, продає,зраджує.
Я люблю Україну за архітектуру козацького бароко, і не люблю за графіті, які прикрашають її зараз.
Я люблю Україну за силу, і не люблю за зневіру у власні сили.
Я люблю Україну за сиротинці, і не люблю за матерів які кидають дітей напризволяще.
Я люблю Україну за політику, і не люблю за політиків.
Я люблю Україну за вареники, і не люблю за дороге борошно.
Я люблю Україну за .....
Я не люблю Україну за.......

Я мрію жити у вільній демократичній країні. В якій мої діти і батьки відчуватимуть себе вільними і захищеними. В якій мій голос буде дійсно важливим, мої вчинки виваженими і дієвими.

Я хочу жити в країні , де мене почуюють!Адже я готова говорити. І таких як я тисячі!

Але прикро те, що ще менше тих, хто мовчить, нехоче говорити, бачити, робити, а ще гірше--слухати..Коли вже відкриються очі, на справжні речі..?